Історія села Рудня


 

Із самого початку заснування наш населений пункт називався Рудня. Ніколи ця назва не змінювалась. За легендою , назва населеного пункту походить від того, що в селі першим поселився чоловік з прізвиськом «рудий».

  Інша думка, у давні часи на території села в урочищі «Помірки» (місцева назва) добували болотяну залізну руду. Від слова руда, якби  і походить назва села. Ця думка, більш достовірна. В сусідніх районах Чернігівської області в долині річок Десни,  Остра є кілька сіл, що  мають назву Рудня.                                                                                                                   Село розташоване на  Броварщині  Київської області в зоні Східного Полісся на межі з Північним лісостепом.  За переказами старожилів село виникло або під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, або ж відразу після війни.

Першими поселенцями були козаки, потім почали поселятися селяни. Коли царська влада почала притисняти жителів села, то більшість козаків покинула село, переселились в село Бобрик, де були кращі землі і в інші  місця.

 В першій письмовій згадці записано, що село Рудня знаходиться «біля Світильнова на річці Трубіж» і виникло у 1590 році.

З 1613 року відоме, як власність князів Аксаків та Яловицького, з 1650 року селом володіють Ян та Петро Виговські київські воєводи. У 1729-30 роках у селі було 28 дворів, що належали київським монастирям зокрема Софіївському.

В 1858 році в селі Рудня  було 113 дворів, в 1892 році 267, в 1896 році 282, в  1897 році 313 дворів.  Багато селян ходили на заробітки до панів. Робили вони з світанку до темна, а одержували мізерну плату. Тільки в жнива пан платив по 50 коп. за день, а в інші пори року 15 копійок.  Багатші селяни мали млини-вітряки. В селі було 13 млинів-вітряків, дві крупорушки, дві олійниці.

Колгосп в селі було створено в 1929 році, селяни вступили в колгосп. Земля  стала колективною, але обробляти було нічим, не було тягла і знарядь, і колгосп прийшлось розпустити.  Тільки на слідуючий рік було  організовано колгосп «Більшовик». Та війна перервала мирну працю сільських трудівників.

21  вересня  1943 року  Рудня була звільнена.  До Рудні не повернулося 173 чоловіків - односельчан. В селі Рудня є братська могила, над нею пам’ятник і напис «Вічна  слава героям». Тут поховані бійці, що полягли біля села в 1941-1943 роках. 

Поступово село відбудовувалося. Через Рудню пролягла вузькоколійка від станції Бобрик до торфопідприємства «Вєлікоє». На території  села створюється Держплемптахозавод «Рудня».

         На початку 70 років у селі будуються восьмирічна школа з басейном, на базі якої у 1984 році була відкрита середня школа; 1977р.- збудовано та відкрито сільський будинок культури із спортзалом;  нове приміщення ДНЗ «Берізка»; в цей час активно велось будівництво багатоповерхових будинків (5 – чотирьохповерхові, 3 - двоповерхові).

         У 80-ті роки прокладено асфальтовані дороги, збудовано комплекс птахофабрики та продовжуються будуватись багатоповерхові будинки (3- чотирьохповерхові), ведеться успішне агровиробництво та птахівництво.

  В 1995 році  держмплемптахозавод «Рудня» перейменовується на відкрите акціонерне товариство «Рудня». Господарство спеціалізується на розведенні кросів яєчних курей: «Ломанн коричневий» та»Білорусь-9». Продукція ВАТ «Рудня»: племінні добові курчата, підрощений молодняк кросів, племінні яйця, куряча тушонка у власному соку.             

             В 2004 році  ВАТ «Рудня» ліквідовується  та утворюється  Броварська філія ТОВ «Комплекс Агромарс».